ТЕМА: “ Подружись із
книгою!”
МЕТА: Закріпити
знання дітей про історію виникнення книги, як слід поводитися з книгою.
Розвивати інтерес до художньої літератури і реставрування книг, удосконалювати
усне мовлення.
Виховувати любов до книги ,потребу в
читанні, культуру читання, прищеплювати
знання та вміння бережливого поводження з нею.
З’ясувати, чи уважно діти
слухають і читають казки, а також як казка впливає на розширення світогляду.
Активізувати розумову діяльність шляхом використання пошукових запитань,
розвивати мовлення , кмітливість. Виховувати вміння працювати у колективі,
підкорятися правилам гри.
ОБЛАДНАННЯ: Вислови про книгу, прислів’я. Ілюстрації до казок.
Вчитель: Дорогі діти, вчителі, гості! Сьогодні в нашій школі Свято Книги.
Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа. З
дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує. Розповідає нам про
історію рідного краю, звичаї, традиції.. Книга – мудрий друг і порадник, не
вміючи говорити, вона розповідає нам про
пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. В ній зібрана мудрість
усього людства, яка передавалася із покоління в покоління і дійшла до наших
днів.
У незалежній Україні Свято Книги
започатковано 22 лютого 1993 року. Засновниками його є : Міністерство освіти і науки України та
Товариство книголюбів України. Тож ми
сьогодні проведемо виховний захід на
тему: “ Подружись із книгою!”.
Книга: Читачу! Я друг і супутник,
Я книга
твоя.
Завжди на дозвіллі де ти
– там і я.
Ми добре з тобою
проводимо час,
Чудова розмова триває у
нас.
Навчаю відважним,
правдивим рости,
Любити природу, свій
край берегти.
Від малку ти мною звикай
дорожить,
Без доброї книги тобі не
прожить!
1.
Дорогі вчителі і учні,
В нас
сьогодні книжки свято!
Разом
будем відзначати,
Книгу –
друга шанувати.
Пісня “ Свято книжки”
1. В нашій школі зазвучало
“ Свято книжки!” , як
сигнал.
За годину школа стала,
Як один читальний зал.
Приспів:
Всі читають урочисто
І безвусі, й вусачі,
Скільки мешканців в селі
Стільки в ньому й
читачів.
2. У автобусах читають,
Щось мугикають під ніс,
Сторінки перегортають
Під ритмічний стук
коліс.
Приспів:
3. За це свято в нашій школі
Так сподобались книжки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки
Приспів:
2.
Книги, книги на полицях,
завше
тихо поміж книг.
Та
яку ти не розгорнеш –
то й
легенда в кожній з них.
То в одній синіє море –
в
іншій криється тайга.
А ось
в тій – Північний полюс,
де
морози і тайга.
Все, що серце і що розум
вік творили не один,
Повизбирувало людство
в книги – перли із
перлин.
Вчитель: Діти, протягом всього навчання в школі ми говоримо про роль книги в житті
людини. А як же виникла книга? Звідки вона прийшла до нас?
1. Колись давно на землі не було книжок у сучасному вигляді, бо люди ще не
вміли їх виготовляти. Сторінками найдавнішим книгам служили камені, стіни
печер, сокири, посуд, щити.
2. Згодом люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і випалювали на
вогні. Та хіба на сторінках – цеглинах багато напишеш? До того ж ці книги важкі
і незручні. Коли б, скажімо, якийсь учений збирався у дорогу і брав із собою
дві – три такі “ книги”, йому потрібен був…віз.
3. З часом стали виробляти зручні і легкі книжки з тонкої козячої або телячої
шкіри. Першу таку книгу виготовили у старовинному грецькому місті Пергамі –
тому й папір із цієї шкіри назвали пергаментом. Але вони були дуже дорогі.
4. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят.
Отже, люди шукали матеріал, з якого можна було б творити книги, щоб вони були
дешеві і простіші.
5. У Африці вздовж річок є густі зарості болотяної рослини папірусу. Спочатку
його використовували лише на будівництві. А згодом додумалися так обробляти
волокна рослин, що почали виготовляти з них папір. Відтоді і з’явилися сувої з папірусу. Писати на його
сухих стеблах було зручніше, але через кілька років такі “ книги” ламалися і
розсипалися.
6. Справжній папір,, на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві
тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати на папері, саме
писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька
разів. Минуло ще багато років, поки з’явилося книгодрукування. У
нашій країні це сталося у 16 столітті.
7. Безмежна сила книги , бо без неї людина сліпа. Книга ж відкриває великий
світ.
8. Дружба з книгою – це
свято,
Не було б його у нас,
Ми б не знали так багато
Про новий і давній час.
9. В кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі ,-
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
10. Все ми в книзі знайдемо,
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної подруги малят.
11. Книгу зрозумілу,
Чесну, добру і сміливу
Хлопчаки й дівчата –
Хочуть всі читати!
12. Із малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба спати,
Їх ніяк не відірвати.
13. Книга, друг ти наш незмінний,
Друг любимий з ранніх літ:
Пізнаємо Україну,
Пізнаємо цілий світ.
14. Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листя на гіллі ,-
Стільки книг на землі!
Є великі й малі,
Є легкі і важкі,
На полицях, в столі ,
Наші друзі – книжки.
15. В мене книжок багато –
І новенькі, і старі,
Як пішов у школу з татом,
Всі книжки віддав сестрі.
Хай вона сама читає
Про лисичку й журавля,
Хай вона тепер узнає,
Як багато знаю я.
16. Коли вмієш сам читать –
Не треба мамі докучать
І до бабусі вже не йти:
“ Ну прочитай, мовляв, хоч ти!”
Сестру упрошувать не треба,
Щоб прочитала щось для тебе.
Ані благать, ані прохать,
А просто взять і прочитать.
17. Книги дружать з дітворою.
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать –
Працювати і учитись,
І Вітчизну шанувать.
18. Бачить – не бачить,
Чує – не чує,
Мовчки говорить
Дуже мудрує.
Часом захоче –
Правди навчає.
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова,-
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити – дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді –
Річ коротенька –
Книжка та й годі.
Пісня “ Пісня “
Книжечка”
У
школу завітали ми ,
Щоб
здобувать знання.
А
книжечка, як зірочка,
Чистенька
і нова.
Ой книжко, книжко, книжечко,
Чистенька і нова,
Для нас ти, книжко – книжечко,
Знання всім принесла.
Книжки
всі бережемо ми,
Щоб
чистими були,
Щоб
дітки інші вчитися
З
них також тут могли.
Ой книжко, книжко, книжечко,
Чистенька і нова,
Для нас ти, книжко – книжечко,
Знання всім принесла.
19. Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
20. Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать –
Працювати і учитись,
І Вітчизну шанувать!
21. Книжка – добрий вірний друг,
Книжка знає все навкруг:
Про старі й нові країни,
Космос та морські глибини,
Хто нам написав “ Кобзар”,
І який де правив цар,
З чого зроблений коровай,
Чим славетний наший край.
22. Про всі звичаї народу,
Як зібрать врожай з городу,
Вперше хто знімав кіно,
Де, коли, в якій країні
З’явилось скло,
Хто відкрив, яку країну,
І про неньку – Україну,
Хто прославився в віках,
Де жила тварина, птах.
23. Усе, чим ви цікавитесь,
Ви знайдете в книжках.
На всі питання – відповіді
На їхніх сторінках.
24. Сторінки, немов могутні крила,
Читай , лети на горду висоту.
Відкрили книгу – значить, ми відкрили
Нову країну – мрію золоту.
25. Як до живих джерел глибоких,
Ми припадаємо до книг.
Черпаємо снагу, неспокій
Та нездоланну правду з них.
26. Нас поведуть вони у мрію,
Щоб розпізнати суть буття,
Прийдешні нам шляхи відкриють
І стануть школою життя.
27. Ми всі вчимося залюбки,
Гартуємось, міцніємо,
Читаєм з захватом книжки
І про майбутнє мріємо.
Вчитель: А зараз , діти, ми трохи відпочинемо
і пограємо у гру. Я починаю речення – а ви його повинні закінчити.
Ø Діти, звісно, вчаться в ….
школі
Ø А комбайн працює в …. полі
Ø Ми лікуємось в … лікарні
Ø А стрижемось в … перукарні
Ø Ліки беремо в … аптеці,
Ø А книжки в … бібліотеці.
Вчитель: Діти, а чи знаєте ви правила користування книгою?
То ж давайте їх повторимо.
-
Бережи книгу – свою чи
бібліотечну.
-
Мий руки перед тим, як брати до
них книгу.
-
Не згинай у книзі сторінок.
-
Не роби на сторінках книг
позначок ручкою.
-
Не виривай сторінок.
-
Не слинь пальці, коли
перегортаєш сторінки.
-
Бережи книгу від вогню чи
сирості.
-
Розірвану книгу підклей.
-
Виготуй закладку.
-
Книгу поверни в бібліотеку
вчасно. На неї чекають інші читачі.
Молодці,
діти, гарно знаєте правила, а чи ви їх дотримуєтесь?
Пісня “ Книга – наш найкращий друг”
Дорога
нам книга кожна,
Нам без
книг ніяк не можна,
Нам без
книг ніяк не можна!
Голоси
дзвенять навкруг.
А як
часом книга хвора –
Значить
в тім вина.
Ми її
підклеїм швидко –
Враз
одужає вона!
Приспів:
А – а – є у нас книги великі й малі
А – а – дуже веселі, а іноді
ні.
А – а – вони навчають нас
читати
А – а – і писати, й рахувати.
А – а – з ними цікаво нам
завжди.
Вчитель: Сьогодні на наше свято завітають гості. Але хто вони – не
скажу .
Ви повинні їх впізнати.
( Звучить музика. Заходить
попелюшка)
Попелюшка: Добрий день, любі мої! Ви впізнали мене? Так я Попелюшка. Я прийшла, щоб
привітати Вас зі святом.
( чути крик “ Допоможіть”, “
Рятуйте” . Вбігає Незнайко)
Незнайко: Ой, насилу врятувався!
Вчитель: Діти, у нас з’явився несподіваний гість. Ви впізнали його? Так, це Незнайко. Здрастуй, Незнайко.
Незнайко: Добрий день.
Вчитель: А чому ти так галасував?
Незнайко: То я від злодія втікав.
Вчитель: Від якого злодія?
Незнайко: Від звичайнісінького. Хотів у мене капелюха вкрасти.
Вчитель: А навіщо йому твій капелюх?
Незнайко: Як навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова.
Попелюшка: Ой, Незнайко, не спіши. Ти ж нічого не знаєш. Тому тебе й прозвали
Незнайком. Ти ж зовсім книжок не читаєш.
Незнайко: Хто , я не читаю?
Хто придумав, що Незнайко
Не
читає зовсім книг?
Це
неправда, так і знайте:
Жить не
можу я без них.
Я читаю
без зупинки
П’єси,
вірші та казки.
Від
картинки до картинки.
Ну , а
потім навпаки!
Я про
дідуся Мазая
Пам’ятаю
назубок:
Він,
заходячи в трамваї,
Забував
купить квиток!
Д’Артаньян
ганяв ворону,
Колобок
спав у норі
І збирали
шампіньйони
Тридцять
три богатирі.
Бармалей
спіймав дельфіна,
Чорномор
замерз в снігу,
А
крилатий Буратіно
Покохав
Бабу Ягу!
Я читаю
без зупинки
П’єси,
вірші та казки.
Від
картинки до картинки,
Ну, а
потім навпаки!
Попелюшка: Ну й Незнайко! Ну й насмішив! Ти ж усе переплутав!
Незнайко: Ну от, знову з мене смієшся.
Вчитель: Досить вам сперечатися. Давайте краще зустрінемо ще одну гостю.
( Заходить Червона Шапочка і
співає)
Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежинці бігать, тупать і стрибать,
То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,
То можливо, то можливо можна в школу нам прийти!
А-а – вчиться там діти великі й малі.
А – а – знань їм багато дають вчителі.
А – а – там навчаються читати,
А – а – і писати , й рахувати.
А – а – там цікаво нам завжди.
Вчитель : Діти, ви впізнали хто це? Так, це наша улюблена Червона Шапочка. Здрастуй,
Червоно Шапочко!
Червона Шапочко: Привіт усім. Я дуже рада побувати у вас на святі. Вгадайте, що в мене в
кошику?
Незнайко: Відомо що. Пиріжки бабусі несеш.
Червона Шапочка: А от і не вгадав. Ніякі там не
пиріжки, а загадки для дітей.
Незнайко: О! Я так люблю відгадувати загадки. Це для мене дрібниці.
Червона Шапочка: Тоді слухай.
Не кущ,
а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а розповідає.
Незнайко: Що ж це таке? Не кущ – значить дерево. Не сорочка – значить – торбинка.
А у
торбинці – плеєр. Вгадав?
Червона Шапочка: Ну ти й нагородив. Діти що це? (Книга)
Незнайко: А може ще одну?
Червона Шапочка: Гаразд. Слухай.
Невеличкий мокрий птах
Ходить дзьобом по грядках.
Незнайко: Знаю, знаю. Це сусідчине курча після дощу черв’яків на
грядці шукає.
Червона Шапочка: Неправильно. Діти, що це? ( Ручка)
Ти
Незнайко, краще помовчи, а діти хай відгадують.
Білий зайчик стрибає по чорному полю. ( Крейда по дошці).
Стоїть дім: увійдеш у нього сліпим, а вийдеш
зрячим. ( Школа)
Незнайко: От молодці. Звідки вони про все знають?
Вчитель: Це тому, Незнайко, що вони люблять книги читати.
Незнайко: Знаєте що я вирішив? Я теж буду багато читати – і тоді стану розумним.
Вчитель: Молодець, Незнайко. Всі казкові герої повинні бути розумними. Дякую вам за
загадки. А зараз проходьте до залу будете нашими почесними гостями. А ми
продовжуємо наше свято.
Вчитель: Я розповім вам історію, яка трапилася з однією дівчинкою. Звати її
Ганнуся. Коли дівчинці було сім років, вона пішла до школи. Ганнуся була дуже
старанною ученицею.
( З’являється
учениця з портфелем).
Ганнуся: Я дуже добре в школі
вчусь,
Уроків
зовсім не боюсь.
Всі завдання вдома я роблю.
Бо учитись добре я люблю.
Я люблю книжки читати,
І писати, й рахувати,
І задачу я зумію розв’язати.
Математику й читання,
І письмо, і малювання –
Все завжди старанно буду я
вивчати.
Вчитель: Так продовжувалось три місяці. Вчителі хвалили Ганнусю, а мама з
татом не могли натішитися донечкою. Та одного разу трапилось ось що…
( Ганнуся сидить за столом,
ліниво гортає сторінки)
Ганнуся: Ой, знову ці уроки! Як
мені вже набридло. Піду краще погуляю.
На
дванадцять й досі я учусь,
Вчителів я більше не боюсь.
Вже не стану слухати я їх,
Бо читаю краще від усіх!
Я не хочу вже читати,
І писати, й рахувати,
І в альбомі я не хочу
малювати.
Всі уроки остогидли,
Краще я піду на вулицю гуляти!
( Раптом з’являється
Лінь)
Лінь: Яка
хороша дівчинка! А як вона правильно міркує. Якраз мені і потрібні такі діти.
Здрастуй, дитинко!
Ганнуся: Здрастуйте, бабуню. Ви хто? І як сюди потрапили?
Лінь: О, моє
ім’я ти дізнаєшся пізніше. Головне те, що ми зустрілися. А що це в тебе?
Книжечки? Зошити? Який жах! Почекай, ти ж втомилася. В тебе оченята хворі,
щічки бліді. Яке нещастя. ( Співає на
мотив пісні з мультфільму про Крокодила
Гену і Чебурашку)
Ти не бійся, Ганнусю,
Я - старенька бабуся,
І лихого тобі не зроблю.
Я люб’язна й
ласкава,
Уладнаю всі справи,
Бо гарненьких дівчаток люблю.
Приспів:
Ну, навіщо ті уроки!
Їх так довго й нудно вчить!
Та у тебе ж від навчання
Голова болить.!
Та покинь вже читати
І не треба писати,
Прибери ці огидні книжки!
Краще йди погуляти.
Там стрибають дівчата,
З ними можеш погратись і ти.
Приспів:
Ганнуся: Ні, ти не бабуся, ти – Лінь. А я не лінива дівчинка. Я буду краще вчитися.
Геть звідси.
Лінь: Що???
Ах ти , дівчисько. Треба звати на допомогу подругу. Двієчко! Двієчко! Ходи
сюди.
( З’являється
Двійка, співає на мелодію “ Кузнечик”)
Двійка: Я дуже гарна дівка.
Зовусь
я просто Двійка.
У ледарів завжди я в
щоденнику живу.
І вдень, і вночі , і в день
, і в ночі,
В щоденнику живу.
Люблю я погуляти,
Погратись і поспати.
А от уроки вчити я зовсім
не люблю.
Ні вдень, ні вночі, ні
вдень, ні вночі
Я зовсім не люблю.
Ну, що,
Ганнусю, будемо дружити з тобою?
Ганнуся: Звичайно, ні.
Більше не позволю собі лінуватися, щоб
ти ніколи не з’являлася в моєму щоденнику. Краще дванадцятки отримувати. А для цього потрібно гарно
вчитися, слухатися своїх батьків, поважати вчителів…
Вчитель: Діти, допоможіть Ганнусі. Що ще потрібно, щоб отримувати гарні оцінки?
Діти: -
охайно писати в зошитах;
-
вчасно виконувати домашнє
завдання;
-
читати художню літературу;
-
ходити до бібліотеки.
-
берегти книги, вчасно їх
лікувати.
Вчитель: Молодці, діти! А зараз наші гості - казкові герої виконають для вас
“ Марш юних книголюбів”
“ Марш
юних книголюбів”
Гей, хлоп’ята і
дівчата,
Раз, два, три!
Всіх вітаємо зі святом.
Раз, два, три!
Я читач твій, книжко
мила,
Бо знання велика сила.
Раз, два, раз, два, раз,
два, три!
Буде дощик, а чи спека,
Раз, два, три!
Жде мене бібліотека,
Раз , два, три!
Поспішу до неї радо,
Як солдатик на параді,
Раз, два, раз, два, раз, два, три!
І одне я твердо знаю,
Раз, два, три.
Книжку гарну прочитаю,
Раз, два, три!
Про епохи і народи,
Про події і пригоди,
Раз, два, раз, два, раз,
два, три!
Щоб почули нас далеко!
Раз , два, три!
Хай живе бібліотека!
Раз, два, три!
Вам здоров’я та удачі,
Віншуваннячка
дитячі,
Раз, два, раз, два, раз, два, три!
Вчитель: Діти, а що буває з книгами, якщо їх не берегти? Давайте подивимося
інсценівку про дві книги “ Давно знайомі”.
Інсценівка “ Давно знайомі”
Зустрілися в одному домі
Дві книги, вже давно
знайомі.
Одна із них новісінька
була,
Як дзеркало, блищала,
Немов із магазину тільки –
но прийшла.
А друга, навпаки,
поганий вигляд мала:
Була стара, пошарпана,
брудна…
-
Яка ж бо ти красива! Молода! –
Звернулась до колишньої сусідки.
-
А ми з тобою однолітки. Скажи,
як ти себе так вберегла?
-
Нічого дивного, - та їй
відповіла.
-
Мене зберіг такою господар мій,
бо дуже шанував.
Він завжди бережно поводився зі мною,
А вже коли мене читав,
То тільки чистими руками
Завжди брав.
Охайним був, вимогливим до себе,
І своєчасно, як була у тім потреба,
Мене ремонтував.
Як бачиш, все робив обачно,
За це йому я дуже вдячна.
Мораль: щоб книги не старіли
І повсякчас могли нам слугувати,
Заздалегідь їх треба шанувати.
Книга: Дорогі діти! Я – книга, від
усього серця прошу вас:
-
не беріть мене брудними руками;
-
коли гортаєте мої сторінки, не слиньте пальців, не загинайте сторінок;
-
не малюйте на мені, і нічого не пишіть;
-
виготовте для мене закладку і не вставляйте між сторінками ручку або
олівець – від цього я псуюся;
-
не кидайте мене будь – де, а кладіть завжди на певне місце.
-
А тепер я хочу, щоб ви мені дали обіцянку. Повторюйте за мною.
Обіцяю не лінитись, добросовісно трудитись,
Педагогів поважати і оцінки
гарні мати,
Книги й зошити любити, берегти, а не губити.
Акуратним завжди бути, щоб
нічого не забути.
На уроках не жувати, не
дрімати, і не спати,
І домашні завдання добре
готувати.
Буду вчитись я сумлінно і
поводитись відмінно,
Щоб батьки могли радіти, що
такі в них гарні діти!
Клянусь! Клянусь! Клянусь!
Вчитель: Людина, яка любить читати – щаслива людина. Бо навколо неї завжди
багато розумних, вірних друзів. Ці друзі – книги.
Тож будемо
читати завжди. І хай не буде у нас жодного дня без книги, жодного дня без
прочитаної хоча б однієї сторінки.
Ти можеш із другом своїм посваритись
І навіть, образившись,
тиждень мовчать.
А книжка не сердиться,
книжка не злиться,
Вона лиш добру тебе буде
навчать.
І сонце ясніше засвітить для
тебе,
І небо засяє таке голубе!
Тобі подружитися з книжкою
треба –
І книжка ніколи не зрадить
тебе.
Танець з портфелями.
На цьому наше свято
закінчено. Дякуємо за увагу.
Дорогі гості прийміть
подарунки на згадку про нашу школу, які діти виготовили своїми руками.
( Діти вручають подарунки гостям).
Немає коментарів:
Дописати коментар